Кечківці


   
   
   
   
   
   
   
   

  

Перша згадка про село є з 1572 р. в зв’язку з податками жителів. Тоді були селянські домівки перший раз оподатковані королю, а то від пів порти (дому, двору). Село наводиться під назвами “Misztonka (Misztowka) alias Kecske” (1582), Keczkőuice alias Miztoka (1588), Kechkowecz (1600), Keczkocz (1618), Kcsukhócz (1683), Keczkócz, Keskócz s osadou Kohutócz (1685), Keczkowce (1773), Kecskócz, Kecskovczi в окр. Свидник (1850), Kecskócz в окр. . Зборів (1869, 1874), Kecskócz в окр. Маковиця (1880-1900), Kecskőcz в окр. Вишній Свидник (1910), Kečkovce в окр. Стропків (1920-1930), Kečkovce в окр. Свидник (1950), Kečkovce в окр. Бардіїв (1961), Kečkovce в окр. Свидник (1970), Kečkovce в окр. Свидник (1980), Кечківці в окр. Свидник (1997).

Про зрод села передбачається, що заложили його робітники, які тут корчували ліси і палили вугілля.

У 1618 р. в селі жило 39 селянських родин, 3 шолтиські родини, яким належав млин, у шолтисів служили 4 родини желярів. В селі був кравець і православний св’ященик. Кечківці належали до русинських сіл Маковицького панства, на якому панував Мігалі Добоці а після нього Мартон Шароші. Жителі села не сміли вільно ловити звірів ні риби, рубати в лісі дерево і мусіли платити панству податки.

У 1693 р. в селі був збудований храм та фара. До фарності Кечківці належали пізніше і село Розтоки та оселя Кухтівці. Патроном храму є святий Архангел Михаїл. У 1711 р. село внаслідку втечі підданих стало безлюдним. На початку XVIII ст. селу належало поселення Кухтівці з 1 будинком, в якому жило 9 людей. Жителі села займались обробкою землі та годівлею худоби. Метрика в селі була ведена од 1789 року.

Село Кечківці, як і цілий край захопила холера у 1836-37, 1848, 1855, 1866 та 1872-73 роках. Передбачається, що холеру до нас принесло пруське військо, яке йшло до Угорщини, і тоді всі жителі села вимерли або виселилися. Дальша епідемія холери у 1872-73 роках була пов’язана з великим голодом, який охопив жителів північних сіл східної Словаччини. Наводиться, що кількість жертв досягла тоді аж  103 тисяч осіб (Nové obzory, 1962, č.4). Від половини XIX ст. почалась еміграція за океан.

Kоли почалось регулярне навчання в початковій школі невідомо. Але знаємо, що у 1874 р. з 58 дітей шкільного віку до грекокатолицької школи ходило 44 дітей. Учитель, котрий їх вчив діставав 116 фрт. Він вчив і 54 із 66 дітей шкільного віку в Розтоках, за що діставав 89 фрт. В шк. році 1894/95 із 76 дітей дошкільного віку до грекокатолицької школи ходило 20 хлопців і 18 дівчат, дома вчилось 17 хлопців і 17 дівчат a лише 2 хлопці і 2 дівчата не вчилися. Zo 105 školopovinných detí (69, 36) školu navštevovalo 60 ??? 22 ???  Дітей вчив Александер Шарпатакі, котрий був дійсним учителем, але не був кваліфікованим (мав закінчені 2 класи спеціальної школи, але свідоцтво учителя не отримав), крім материнської словацької мови говорив по-німецьки і по-мадярськи, вчив по-руськи і по-мадярськи. Грекокатолицька школа мала свій двір, але не мала загороду з фруктовими деревами або овочами і не була огороджена. На стіні були 2 таблиці для читання – 1 мадярська і 1 русинська. В школі не були жодні картинки з природознавства, карти, рахівниці ні іші прилади. Бібліотеку школа теж не мала [Lang Mihaly: Sárosvármegyenépneveles. Eperjes, 1896].

В результатах з перепису населення у 1900-му році наводиться, що в Кечківцях, окр. Маковиця (Kecskócz, Makovicsai járás) з виміром  1748 га жило 449 цвільних жителів, з котрих 1 був із заграниці a 58 було за границею; 206 чоловіків і 243 жінок; у віці до 6 років: 101, 6-11: 70, 12-14: 33, 15-19: 64, 20-39: 90, 40-59: 63, над: 28; 281 було незаміжніх, 149 заміжніх, 19 овдовілих, ніхто не був урядово розведеним; 403 русинів, 1 словак, 27 німців і 18 іншої національності; по-мадярськи гоцорило 7 жителів села; 421 грекокатоликів, 1 еванйелик реф., 27 жидів; читати і писати знало 35 людей; 5 будинків було збудованих з каменя або цегли, 56 з дерева. В промислових підприємствах зйнятих було 3 чоловіків і 3 жінки, в домашній чи легкій промисловості - 4 чоловіків, в помічних роботах – 3, в службі  – 1, як коваль – 1 і млинар - 1. В селі були 2 фірми типу гостинниці.

У 1911 р. був в селі збудований мурований храм. З нагоди його посвячення село відвідав єпископ Янош Валі. Привітав його місцевий священик Ярослав Капішинський і декан Аґостон Подгаєцький.[1] Підчас першої світової війни село попало до фронтової лінії. Воюючі сторони в селі поховали вбитих воїнів. В шк. році 1918-19 однoкласну школу відвідувало 92 учнів. У 1927 р. в селі була поставлена лісова пила, котра в роках економічної кризи заникла. В 1932 році була оновлена греко-католицька школа за 18000,- Kч. В одному дефинитивному класі тимчасовий вчитель учив 115 учнів. Б’юджет на рік 1932 був 6340,- Kч.

У восени 1944 р. село 3 місяці було у фронтовій лінії. Жителі села були змушені евакуюватися. Кілька місяців жили в селах навколо Бардієвє, декотрі сім’ї були аж за Пряшевом. Багато будинків було знищених або значно пошкоджених. Кечківці були визволені 19.1.1945. Місцевий національний комітет був створений 25.1.1945, першим його головою став тоді Василь Барна а в листопаді 1945 Ян Кость. У виборах 1946 перемогли комуністи.  У 1947 р. 76 жителівоптувало на Україну. У виборах в травні 1948 за кандидатів НФ голосувало 176 із 184 виборців. Дружство було заложене у 1949 році.  У 1950 р. була до села запроваджена електрика і у 1956 р. автобус. Дружство було приєднане до Державних маєтків у 1964 році, котрі після 1990 року дісталися приватникам та товариству “Сolonus”.

Download:


- Печатка (Keckocz 1787 Sigil)

- Кечківці 1833

- Схематизм  1851

- Berzeviczi 1874